Віра і Життя 2012.3

Віра і Життя 2012.3

Якось на богослужіння прийшла бабуся, дуже засмучена. У транспорті в неї вкрали всю, щойно отриману, пенсію. Якщо ви опинялись у подібних ситуаціях, тоді ви дуже добре розумієте її почуття, знаєте, як важко на душі в такі моменти.
Пам’ятаю іншу ситуацію. Біля нашого будинку стояло авто. Вночі спрацювала сигналізація. Злодій розбив скло в дверцятах, щоб щось украсти з автомобіля.
В автомобілі не могло бути нічого, вартого того розбитого скла…
Коли розмірковую про подібні випадки, а їх зустрічається в житті набагато більше,
намагаюсь зрозуміти, що залишилося людського в людей, які займаються подібним ремеслом. Адже Бог заклав у нас повагу до подібних до нас. А ще ми всі створені за подобою Божою.
Мабуть, кожен із нас знайде чимало епітетів щодо подібних людей. Ми б так не змогли вчинити, ми не злодії… Але давайте чесно поглянемо правді в очі. Бог каже, що ми в своїй зіпсованості намагаємось красти навіть у Нього: «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: "Чим ми Тебе обманили?" – Десятиною та приносами!»
А скільки ми змагаємось із державою, нашими роботодавцями – хто більше згрішить! У нас є дуже хибний принцип для свого виправдання: «Вони нас більше обкрадають». Тобто, якщо «вони» грішать проти заповіді Божої, то й я буду це робити. Якщо мою дитину збила машина – то й я зроблю те ж саме, якщо всі навколо чинять перелюб, то й я маю право…
Ми всі дуже часто й густо зазіхаємо на те, що нам не належить. Ні, ми не витягуємо гаманців у стареньких бабусь. Коли ми навколо себе встановлюємо «справедливість», де остаточне й, головне, амбіційне рішення наше, – ми зазіхаємо на Божу прерогативу. Це страшенне безумство, але гординя роздирає нас на шматки, якщо когось Бог обдарував чимось більше, ніж нас. І ми, говорячи багато їдких слів на адресу цих людей, обкрадаємо їх, паплюжачи їхнє добре ім’я. І ще ми робимо багато різного й такого, що є прямим порушенням заповіді «Не кради!».
«Не кради!» говорить про те, що Бог дав нам рівно стільки, скільки нам необхідно для того життя, яке ВІН нам запланував, поміщаючи нас у цей світ. Але ми хочемо «виправити» Бога – і в цьому наша біда. Ми гадаємо, що краще за Бога знаємо, що зробить нас щасливими, і починаємо красти, «встановлюючи справедливість»…
Подумаємо разом із авторами публікацій, чи не слід нам серйозніше поглянути на актуальність цієї заповіді для нас.
Василь ДАВИДЮК,
головний редактор

Молитися про місію

    Підтримати місію

    Місія «Light in the East» - це неприбуткова організація, яка існує виключно за рахунок добровільних пожертв. Коли Господь спонукає Вас підтримати один із проектів місії, ми радіємо, що Ви побачили важливість цього служіння.