Що таке Різдво?


Що таке Різдво?

Всі знають, що Різдво – веселе свято, але… інколи свято не виходить. Ти чекаєш на гостей, а вони не приходять. Ти хочеш веселощів, подарунків, про які мріяв, а тобі дарують зовсім не те, що ти хотів. Але Різдво – це зовсім інше. Це – мир і спокій у серці, це радість, від того, що Ісус Христос народився і приніс спасіння. Бідна дівчинка Ліза має найголовніше – віру в Бога і Його любов. І нехай всі її подарунки – це декілька горішків і недогарок свічки, вона може поділитися своєю радістю з іншими. І Різдво об’єднує всіх за святковим столом.
Ви можете переглянути відео (Ч.1 та Ч.2) вистави.

На сцені, на задньому плані картинка «Ісус, Марія і Йосип». На сцені темінь, і лише ця картинка висвітлена променем. Починає звучати колядка.
Виходить Стежинка.

СТЕЖИНКА.
Ось воно – диво спасіння:
відтепер не в далекому небі
а в вертепі
в пелюшках на сіні
Бог.
Цілий світ
вернувся на виворіт,
і тепер до неба один крок.
Й хоча невгасно
танцюють зорі
і янголи в хорі,
але Бог – це Дитя у яслах.
Незбагненною тайна здається:
Бог завжди на небі…
але Небо в вертепі,
а вертеп у моєму серці!
СТЕЖИНКА. Найбільше диво сталося дві тисячі років тому,
На землю прийшов Ісус. Вертеп. Ясла. Марія та Йосип. Маленький Ісус. Все дуже просто і звично. Кожного року, на Різдво ми бачимо цю картину, згадуємо історію народження Ісуса. Вона стає для нас лише гарною цікавою казочкою. Різдво перетворюється на веселе свято, розмальоване яскравими фарбами, але втративши справжню суть. Люди забули… Кожного року знову і знову забувають найбільшу цінність Різдва – те, що сам Бог прийшов у наш світ. Подарував нам своє життя. Це не просто гарна картинка та ілюстрація Різдва. Це найбільший вияв любові Творця до свого творіння. Ми лише від щирого серця можемо подякувати Богові, що Він подарував нам Себе.
Співає пісню «Я знаю, Господь мій»
СТЕЖИНКА. Сьогодні Його лише свято.
Прозвучав один куплет, на сцені поступово збільшується світло виходять дві дівчинки.
ОЛЕНА. Він має пам’ятати.
ХРИСТИНА. А я кажу тобі, що сьогодні він не згадав.
ОЛЕНА. Але ж ця пісня… Її усюди співають, знають. І саме сьогодні співають. І цю він обов’язково пригадає.
СТЕЖИНКА. Олено, Христинко! Привіт! Про що він має пам’ятати?
ОЛЕНА. Стежинко, привіт! Зі святом тебе!
ХРИСТИНА. Це ми про Миколу. Ми разом з ним колядку вчили, хотіли разом заспівати. Можливо він забув. Давай ми удвох Cтежинці заспіваємо?
Співають разом.
По всьому світу стала новина.
Діва Марія сина родила.
В ясла положила, сіном притрусила
Господнього Сина.
Виходить Микола і їм підспівує.
В ясла положила, сіном притрусила
Господнього Сина.
ОЛЕНА. (радіє) Привіт, Миколо! Ми чекали на тебе.
СТЕЖИНКА. Впевнена, що ти пам’ятаєш, яке сьогодні свято.
МИКОЛА. Ну, звичайно пам’ятаю! Це ж…
ХРИСТИНА. Стій! Не кажи нічого! Давай спочатку перевіримо, чи знають наші гості, яке свято ми сьогодні святкуємо.
ОЛЕНА. (до глядачів) Привіт друзі! Ми дуже раді, що ви сьогодні разом з нами.
ХРИСТИНА. А чи знаєте ви яке свято у нас сьогодні?
ДІТИ (із зали). Різдво!
МИКОЛА. Так, звичайно! Різдво Христове.
ОЛЕНА. А що ви знаєте про це свято?
МИКОЛА. Я думаю, що наші гості багато що знають про це свято. Адже це одне з найбільших свят усього людства.
ХРИСТИНА. Давайте разом і спробуємо пригадати все, що пов’язано з цим святом.
ОЛЕНА (до глядачів). А чи пам’ятаєте ви як звали батьків Ісуса?
ДІТИ (із зали). Марія та Йосип.
ОЛЕНА. Вірно.
ХРИСТИНА. А куди вони поклали маленького Ісуса.
ДІТИ (із зали). У ясла.
МИКОЛА. А що з’явилося на небі, коли Він народився?
ДІТИ (із зали). Зірка.
ОЛЕНА. Хто найперший прийшов, щоб вклонитися Ісусові?
ДІТИ (із зали). Пастухи.
МИКОЛА. А що мудреці подарували Йому?
ДІТИ (із зали). Золото, ладан та смирну.
СТЕЖИНКА. Ви молодці.
ОЛЕНА. Стежинко, я вважаю, що можна знати багато про Різдво, але за цими дрібницями забути про головне.
ХРИСТИНА. Так, адже це день народження Спасителя. Подивись, у цій картині міститься найщасливіша звістка для усього людства.
МИКОЛА.
Маленький Ісусик не спить, не дрімає,
Своїми рученятами весь світ обіймає.
І вашу хатину, і вашу родину,
І всю Україну – Христос ся рождає!
СТЕЖИНКА.
У Вифлеємі –
В стайні на сіні –
Христос родився
Всім на спасіння!
ХРИСТИНА.
Люди, радійте,
Христа вітайте,
Божому сину
Славу віддайте!
ОЛЕНА.
Слава на небі
Богу Святому,
На землі спокій
Роду людському.
Розповідаючи колядки вони повільно підходять до картинки «Ісус, Марія і Йосип».
Звучить різдвяна мелодія, на сцену входять діти у сучасному одязі.

ДІВЧИНА. Я завжди любила свята. Свято – це якийсь особливий настрій, хвилювання, посмішки.
ХЛОПЕЦЬ. Так. І купа подарунків!
ДІВЧИНА 2. А мені батьки минулого року ось такенну ляльку подарували!
ХЛОПЕЦЬ. Ой, велика радість! Скажи краще котру по рахунку.
ДІВЧИНА. І де ж вона зараз?
ДІВЧИНА2. Чого це ви накинулись на мене? Ну набридла вона мені. Тепер я вже мрію про таку рожеву кофточку, яку в журналі бачила…
ДІВЧИНА. Та…. У мене таких кофточок.. хочеться чогось незвичайного.
ХЛОПЕЦЬ. Я повністю тебе підтримую! Це ж незвичайне свято і подарунок має бути такий, щоб не набрид через тиждень.
ДІВЧИНА. А хто ж мені такий подарунок подарує? І де його знайти? А він взагалі існує?
ДІВЧИНА 2. У тому то і справа, що ми не знаємо.
ХЛОПЕЦЬ. Але ж це Різдво. Має бути щось таке незвичайне…
Дуже тихо починає звучати мелодія колядки.
ДІВЧИНА. Привіт Стежинко! Нарешті ти прийшла.
ДІВЧИНА 2. Подарунків принесла (посміхається).
СТЕЖИНКА. Так, і привітати вас зі святом. Ви ж знаєте з яким?
ДІВЧИНА 2. Стежинко, ну що за безглузде дитяче питання? Всі знають, що сьогодні Різдво.
СТЕЖИНКА. А ось і не зовсім вірна відповідь. Сьогодні день народження.
ДІВЧИНА. Чий день народження? Невже твій?
СТЕЖИНКА. Ні. Сьогодні день народження Ісуса. А ви принесли йому подарунки?
ХЛОПЕЦЬ. Навіть якби і принесли, як ми зможемо подарувати їх Йому ?
ОЛЕНА. Дуже просто. Ми можемо подарувати їх один одному. А для Ісуса – це найкращий подарунок, коли ми чинимо добро.
СТЕЖИНКА. Так, це правда. І тому я всім вам принесла подарунки.
ДІВЧИНА. А нам це дуже приємно.
Отримують подарунки від Стежинки.
ХЛОПЕЦЬ (розчаровано). Лише це? А я думав це буде щось більш оригінальніше.
ДІВЧИНА 2. І я хотіла щось таке…. Це ж Різдво. Має бути щось грандіозне!
ДІВЧИНА. Веселощі, безліч солодощів, новенькі іграшки,
ХЛОПЕЦЬ. Багато народу, галасу, вітань,
ДІВЧИНА. Це має бути справжня феєрія!
ДІВЧИНА 2. А вийшло так, що ми так чемно посиділи тут, такі скромні подаруночки…
МИКОЛА. Та хіба ж у цьому вся цінність Різдва?
ОЛЕНА. Невже для вас свято Різдва – це лише неймовірні подарунки та гуляння?
СТЕЖИНКА. Адже Різдво, це не просто привід весело провести час. Різдво нагадує нам про найбільший подарунок Бога для людей.
ХЛОПЕЦЬ. Стежинко. Це ми ще в далекому дитинстві пройшли у недільній школі.
ДІВЧИНА. Ми вже достатньо дорослі. У нас тепер інші інтереси, ніж усі ці дитячі історії.
ДІВЧИНА 2. Ми вже все знаємо про Різдво. І, як бачиш, нас важко чимось здивувати.
СТЕЖИНКА. Я хотіла б вам усім розповісти одну історію. Адже те, на що ви сподіваєтесь, те в чому ви бачите свою радість може зникнути. І свято Різдва більше, ніж лише веселощі та подарунки.
Сподіваюсь ви зрозумієте у чому справжня суть Різдва. Подивимось?
ДІТИ (разом). Подивимось.
Звучить різдвяна мелодія. Діти наряджають Ялинку.
МИШКО. Маша, дивись, який цікавий золотий шар. А ось, яка незвичайна іграшка. Понавидумують ж таке! I це ж треба було собі таке уявити.
МАША. Давай повісимо її сюди.
МИШКО. А ти пам’ятаєш, де ті іграшки, що ми з тобою самі зробили? Тоді, на уроці праці. Треба буде I їх повісити. I ту червону зірку, яку минулого року нам батьки подарували..
ТАТО. Машенько, Мишко, дивіться, скільки я вам цукерок приніс, їх теж потрібно буде повісити на ялинку.
МАША. Залюбки!
МИШКО. Тату, а можна я вже лампочки на ялинцi увімкну? Я вже просто не можу дочекатися.
ТАТО. Ну спробуй, вмикай.
МАША. Ой, як гарно.
ТАТО. Ходімо на кухню, подивимось, чи готовий святковий пиріг.
Заходять за куліси. В залі гасне світло. На сцені з`являються Холод, Морок, Самотність.
ХОЛОД. Ой, як же не подобається мені це місце. Бррр. Тут не достатньо холодно. Всі такі тепленькі один з одним, привiтнi. Мені аж погано робиться. Але нічого, зараз усе виправимо. Не даремно ж мене прозвали Холодом. Гей! Крижаний вітер! Мороз та стужа! Я закликаю вас сюди, до цього міста.
Завиває вітер. З’являється Самотність.
САМОТНІСТЬ. Як тут холодно. Вітер який злющий. Погода така, що ніхто I носа не суне на вулицю. Сидять всі собі тихенько, кожний у своїй квартирі, виходити не хоче. I це Чудово. Адже я Самотність. I в таку погоду я відчуваю себе пречудово. Ось тільки світло у вікнах занадто яскраве. Але нічого, ми це швиденько виправимо. У мене э приятель на ім’я Морок. Покличу-но я його. Гей! Мороку! Ходи-но сюди. Тут для тебе справа знайшлась!
З’являється Морок.
МОРОК. Привіт Холод, привіт Самотність. Щось мені не дуже подобається це місто. Занадто тут яскраве світло.
САМОТНІСТЬ. Ми ж тебе для цього i покликали! Щось ти перестарався, Холоде. Усе в голові йому тут заморозив.
ХОЛОД. Зроби що-небудь з цим яскравим світлом. Зроби нам приємне, Мороку.
Морок крутиться. Гасне світло
МОРОК. Ну що, подобається тепер?
ХОЛОД. Зовсім інше діло. А тепер до справи!
На сцені з’являється тато зі свічкою.
ТАТО. Машо, Мишко! А що трапилось? Чому світло зникло? Мишко, це ти наступив на шнур?
МИШКО. Нічого я не наступав. Світло просто так, саме згасло.
Вмикається світло.
МАША. О! З`явився!
ТАТО. А що це таке? Дивіться іграшки з ялинки зникли. А замість цукерок лише порожні папірці висять. Мишко, це ти з’їв усі цукерки?
МИШКО. Ні, це не я!
ТАТО. Ага, це напевно я їх з’їв! Ну зараз ти у мене отримаєш, і цукерки і ці дурні витівки з вимиканням світла. Де мій ремінь? (лупить Мишка).
МИШКО. Але ж я не брав ті цукерки! (плаче)
МАМА. Що сталося? Мишко, чому ти плачеш?
ТАТО. Згасло світло, а наш любий синочок, скориставшись випадком, з’їв усі цукерки з ялинки.
МАША. Він не їв!
ТАТО. Так це ти зробила? (наказує Машу)
МАМА. Ой, і неслухняні ж у нас діти. Ми з тобою так намагалися їм свято приготувати, ялинку купили, подарунки, цукерки. А вони…
ТАТО. Ну все! Ніяких подарунків. I взагалі, ми з мамою підемо до дядька Петра.
МАМА. Так, а ваші подарунки віддамо його дітям.
Мама з Татом виходять.
МИШКО. Нічого не розумію… (холод шепоче йому щось на вухо).
МИШКО. Ось бачиш, все через тебе. З’їла ці дурнуваті цукерки, а тепер ми ще й без подарунків залишилися.
МАША. Я їх не їла!
МИШКО. Я теж не їв. Тоді ж куди вони поділися?
МАША. Не знаю….
МИШКО. А от я знаю, брехуняка. Що ж це за Різдво без подарунків? Навіщо мені таке Різдво? Я так сподівався, що мені подарують новенькі кросiвочки. А тепер мій подарунок дістанеться комусь іншому. Ось тому синочку дядька Петра. Хіба ж це справедливо? Все через тебе! (б’є Машу).
МАША. Ні! Це все через тебе! Це ти сам їх з’їв! А мама хотіла подарувати мені ковзани. Білі такі, справжні, для фігурного катання. Ну що ж це за Різдво. Самі лише сльози.
Вони б`ються, плачуть, виходять.
БАБУCЯ. Так… салат я поставила. Рибку принесла. Картопелька готова. Танюшо! Принеси-но хлібу!
ТАНЯ. Ось хліб, бабусю.
БАБУCЯ. Дякую. Ну ось, наш святковий стіл готовий. Поклич-но Діда. Будемо сідати до святкового столу.
ТАНЯ. Дідусю! Іди до столу, будемо святкувати Різдво.
ДІДУСЬ. То ви кажете святкувати? Угу. (холод шепоче йому щось на вухо) Картопля, риба... а де ж індичка? Я бачив по телевізору, що на Різдво обов’язково їдять індика. Чому на нашому столі його немає?
БАБУСЯ. А де ж я його тобі візьму?
ДІДУСЬ. Ну що ж, буду на Різдво голодним. Таке велике, свято, а я голодний.
БАБУСЯ. Голодний? Ти ж подивись, скільки у нас тут всього: і картопля, і салат, і риба смажена. А до чаю я пироги з повидлом випекла.
ДІДУСЬ. А де ж шампанське? Ну що це за свято без шампанського?
ТАНЯ. І цукерок немає, і морозива, і крабових паличок...
ДІДУСЬ. Я ж кажу – що це за Різдво, без індика, без шампанського, без цих, як їх там, крабових паличок. Сама і святкуй за таким столом. А я піду до Івана Максимовича. Ось у нього точно має бути шампанське.
ТАНЯ. І я піду. До Наталки з 4-го поверху. У них і індичка є, і червона ікра, і навіть ананаси. І на ялинці у них безліч цукерок. А це! Хіба це Різдво?
Дідусь і Таня виходять. У сусідньому будинку дівчинка чекає на гостей.
ОЛЯ. Уже 5-та година, а гості все не йдуть. Я вже і стіл накрила, і ялинку прикрасила. Де ж це вони? Олена обіцяла прийти. Я посаджу її ось тут, ближче до Ялинки. А ось тут сидітимуть Сергій та Максим. Ірочка та Яна сказали, що обов’язково будуть. Чому ще нікого немає?
Годинник б’є 6 разів.
ОЛЯ. Ну де ж вони? Їжа вже захолола. Чому ж ніхто не приходить. На вулиці така заметіль, сніг. Можливо транспорт не ходить.
Дзвонить телефон.
ОЛЯ. Алло! Ірино, це ти? Так це Оля. Ви не прийдете? А.. розумію. Бабуся приїхала. Ну що ж, дуже прикро. Та нічого. До зустрічі. Кладе слухавку. Так. Іра і Яна не прийдуть...
Ходить по кімнаті.
ОЛЯ. Зателефоную-но я Максимові. Алло! Максим. Привіт. Ти ще вдома? Я ж на тебе чекаю, вже стіл накрила, все підготувала... що? Ви із Сергієм пошуткували? Ви і не збирались приходити? Але ж Олена казала... Так ви до неї в гості підете?
Кидає слухавку.
ОЛЯ. Який жах! Вони пошуткували зі мною. Олена! Як вона так могла зі мною вчинити. Моя подруга. То тепер виходить, що на Різдво я буду сама вдома? Що ж це за Різдво без друзів!
Плаче.
На сцену виходять. Холод, морок і самотність.

ХОЛОД. Звісно! Морок – це те що треба! У темноті можна таких справ наробити, такі витівки вчинити, вражень аж до наступного Різдва вистачить. Розповідайте, що вам вдалося...
МОРОК. Мені вдалося всіх посварити. Через сварку діти залишилися без подарунків. А вони так засмутились, що зовсім забули про Різдво. Виявляється, Різдво для них – це лише подарунки. Вони зовсім не думають про Христа. І це ще краще, ніж холод.
САМОТНІСТЬ. А я влаштувала веселеньке свято одній дівчинці. Ой, як вона чекала на гостей! Все приготувала до свята – а вони не прийшли! Для неї Різдво – це лише привід провести весело час із друзями.
МОРОК. Ось тепер я добре почуваюся! Ось це місто мені подобається! Зазирнеш у вікно, поглянеш на ці сумні, заплакані обличчя, і на серці стає легше.
САМОТНІСТЬ. Послухайте, яка тиша! Ніхто не співає, не радіє, не сміється. Тільки хуртовина завиває. Яка краса!
ХОЛОД. І погодка – те що треба. Вітер пронизливий, сніг такий колючий.
Дитячий голос наспівує „Спи, Ісусе, спи”. З’являється бідно вдягнута дівчинка зі свічкою у руках.
МОРОК. Стій! Ти хто?
ЛІЗА. Я – Ліза. Здрастуйте! А хто ви? Я раніше вас не бачила у нашому місті.
ХОЛОД. Ми тут проїздом.
ЛІЗА. Я дуже рада. Вам сподобалось наше місто? Правда, гарне? Тільки прикро, що погода сьогодні трішечки вередує. Сніг, вітер. Але ж на те й вона і зима. Сьогодні хоч і холодно, та я не мерзну.
ХОЛОД. Ти не мерзнеш? Але ж у тебе такі старющі, порвані черевики. Та й кожушок –самі дірки. І ти кажеш, що тобі не холодно?
ЛІЗА. Ні, зовсім не холодно. Я думаю про те, що вже скоро зима скінчиться, настане літо, розквітнуть дерева, квіточки..
МОРОК. Ну годі, годі. Досить вже про квіточки. Зараз холодно, ти змерзла, у тебе напевно й дому немає?
ЛІЗА. У мене дому нема, але одна добра жіночка дозволяє мені спати у неї в хліві. Мені там тепло і дуже зручно.
САМОТНІСТЬ. У хліві зручно? Що це ти навигадувала?
ЛІЗА. Я приходжу, лягаю на солому, вкриваюся кожухом і думаю про те, що Малюк Христос теж спав в хліві на соломі. І від цього мені стає тепліше.
ХОЛОД. Впевнений, що ти лягаєш спати відчуваючи нестерпний голод. Чи скажеш, що ти гарно вечеряєш на ніч? Ось, наприклад, сьогодні свято. Всі сідають ввечері за святковий стіл, споживають смачні страви. А ти? Що у тебе сьогодні на святкову вечерю?
ЛІЗА. У мене є скибочка хлібу і три горішка. Дивіться які вони гарні, завернуті у золоту обгортку. Давайте, я вас пригощу?
САМОТНІСТЬ. Ні! Не потрібні нам твої горішки. Залиш собі. Це ж твоє святкова вечеря. Що ж, веселе у тебе Різдво! Можливо тобі, як і іншим дітям подарунки подарували?
ХОЛОД. Щось я не бачу куди ти їх заховала.
ЛІЗА. Ось цю свічку подарував мені священик у церкві. Вона так яскраво горить!
МОРОК (задуває свічку). Не горить вона. Згасла! Дивись, як темно навкруги. Холодно і страшно. І ти зараз зовсім сама, цими темними вулицями, підеш до свого хліву. У самотності з’їси свою черству скибочку хліба... оце так свято! А у інших – подарунки, солодощі, багато гостей, друзів.
САМОТНІСТЬ. А до тебе ніхто не прийде у гості.
ЛІЗА. Неправда! Прийде!
САМОТНСТЬ. Хто?
ЛІЗА. Ісус Христос! Він прийде до мене! Я чекаю на Нього. Мені не потрібні дорогі подарунки. Я не буваю самотньою, тому що в мене є Він – мій Господь Ісус Христос.
Холод, Морок і Самотність. Вмикається яскраве світло. Звучить голос Янгола.
ЯНГОЛ. Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
ЛІЗА. Христос прийшов у наш світ! Радійте люди! Він може зігріти нас, коли нам холодно. Він дасть нам хліб, якщо ми маємо потребу в їжі. Він не залишить нас у самотності, тому що дуже любить нас!
Входять Мама, Папа, Дідусь.
МИШКО. Мамо, тато! Ви повернулись!
ТАТО. Так. Ми зустріли дядька Петра і вирішили його запросити до нас у гості.
МАША. Ой, а давайте я зателефоную Тетяні і Марії Петрівні, нехай і вони до нас у гості прийдуть.
МИШКО. Я чув, що наша сусідка Оля святкує сьогодні наодинці. Може і її покличемо.
МАМА. Звичайно!
Входять Бабуся, Таня, Оля, сідають разом за святковий стіл. Маша виглядає на вулицю у вікно. Там стоїть Ліза.
МАША. Дівчинко! Йди до нас! Ми будемо разом святкувати Різдво.
Входить Ліза.
МИШКО. Різдво – це непросто подарунки.
ТАНЯ. Різдво – це не лише святковий стіл.
ОЛЯ. Різдво – це не привід провести весело час із друзями.
ЛІЗА. Різдво – це день народження нашого Господа, який прийшов в цей світ, щоб подарувати нам спасіння. Він дуже любить нас!
Виходять Стежинка, колядники і діти.
СТЕЖИНКА. Ну то як? Ви зрозуміли у чому справжня суть Різдва?
ДІВЧИНА. Ой, Стежинка, так соромно, що ми зосередили усю нашу увагу на дрібницях, а про Ісуса забули.
ДІВЧИНА 2. Адже це Його день народження. Він наш спаситель і лише у ньому ми можемо бути щасливі незалежно від того, які обставини нас оточують.
ХЛОПЕЦЬ. Знаєш, Стежинко, у деяких історіях, що ти розповіла, я і себе впізнав. Так само вередував і чинив зло. А тепер бачу, що так діють погані сили через мене і мені зовсім не хочеться тепер бути злим і пихатим.
СТЕЖИНКА. Я так рада, що ви зрозуміли і побачили що буває, коли ми забуваємо про головне.
МИКОЛА. А я зрозумів, що не важливо які подарунки ми отримали чи скільки друзів у нас є. Ми можемо буди радісними лише від того, що Сам Ісус особисто для нас прийшов на землю.
ХРИСТИНА. І залишається поруч з нами. Допомагає нам, навіть якщо весь світ буде проти нас.
ОЛЕНА. І дарує справжню радість у свято Різдва.
СТЕЖИНКА. Як добре що ви зрозуміли це. Пам’ятайте завжди, що тільки з Ісусом ми ніколи не відчуємо самотність, навіть якщо у житті ми зустрінемо холодне нерозуміння і жорстокість. Ісус дуже любить кожного з вас. Заради кожного він прийшов у цей світ, щоб наші серця довірились Йому. З Різдвом Христовим!
ОЛЕНА. Миколо, Христинко, і все ж таки ми дещо забули.
ХРИСТИНА. Я не забула. Стежинко, я дуже рада, що Різдво ми святкуємо разом з Ісусом. І в подарунок Йому і вам, і всім, хто прийшов святкувати разом з нами ми хочемо заспівати колядку.
МИКОЛА. А всі хто знають, я думаю, залюбки нам допоможуть.
ДІТИ. Звичайно.
Співають колядку: «По всьому світу стала новина».

Молитися про місію

    Підтримати місію

    Місія «Light in the East» - це неприбуткова організація, яка існує виключно за рахунок добровільних пожертв. Коли Господь спонукає Вас підтримати один із проектів місії, ми радіємо, що Ви побачили важливість цього служіння.