По дорозі на свято

Пропонуємо Вашій увазі сценарій дитячої євангелізаційної вистави 2003 року.
Ви також можете подивитися відео, і прослухати аудіоверсію вистави "По дорозі на свято".

1 ЕПІЗОД

На сцену виїжджає автобус із дітьми. Діти співають.
Ми їдемо на свято,
На веселе, добре свято,
Буде там дітей багато,
Наших друзів дорогих.
Їде в гості до Стежинки
І Миколка і Максимко,
І Оленка, і Маринка,
Не злічити навіть всіх.
На свято, на свято,
До Стежиночки на свято!
Заспіваємо завзято
Нашу пісеньку разом!
Співаймо, співаймо!
На свято поспішаймо
І весело співаймо
Нашу пісеньку разом!
Автобус зупиняється, діти виходять з автобуса.
ВОДІЙ: Так, здається ми вірно їдемо. Ось береза, а тепер треба повернути ліворуч.
МИКИТКА: Ой, які гарні суниці! Можна я назбираю?
ВЧИТЕЛЬКА: Ні, не відволікайтесь. Ми поспішаємо на свято “Стежинки”. Нам не можна запізнитися, на нас чекають діти.
ВОДІЙ: Трішечки перепочиньте, попийте водички і поїдемо далі
ІЛОНА: Давайте всі мерщій до автобуса. Не будемо гаяти часу.
МИКИТКА: А чого це ти командуєш? Ти що, найголовніша?
МАРІЧКА: Не сваріться, який приклад ви подаєте маленьким .
АЛІНА: Чому нас вчила Стежинка?
ІЛОНА: Любити одне одного, поважати старших.
МИКИТКА: Молодших не ображати, і не командувати ними!!!
ВЕНЯ: Микитко, не сваріться, будь розумнішим. Бери приклад із мене!
МИКИТКА: А чого вона до мене присікалась. Нехай ось маленьку Оленку виховує!
ОЛЕНКА: Я так хочу швидше побачити Стежинку!
АЛІНА: Мені теж хочеться якнайшвидше на свято.
ІЛОНА: Потерпіть! Ми вже скоро приїдемо! А ти , Оленко, тільки вперше будеш на святі Стежинки!
МАРІЧКА: Там так цікаво! І подарунки всі отримують!
АЛІНА: А головний подарунок, це сама Стежинка.
ВЕНЯ: Ти познайомишся з таким чудовим журналом. І потім весь час читатимеш “Стежинку”.
ОЛЕНКА: А я ще не вмію читати.
АЛІНА: А ти навчишся.
ВЕНЯ: От я , наприклад, навчився читати у п’ять років, і доречі завдяки “Стежинці”
ІЛОНА: А я допоможу Оленці, поки вона навчиться сама читати. Хочеш, Оленко, я почитаю тобі віршика із “Стежинки” – (читає віршика)
А чому на небі сонце?
Сад квітує навесні,
Дощик стукає в віконце
І зника удалині?
А чому співає пташка?
І тече кудись струмок?
Не загубиться мурашка
Віднайде свій теремок?
А чому буває вітер
Вгору тягнеться зело,
Є добро і зло на світі,
Як і холод, і тепло?
Ви не знаєте , малята?-
Треба Біблію читати.
ВОДІЙ: Ну що, дітки! Можна їхати?
ВЧИТЕЛЬКА: Погуляли, відпочили? Поїли, попили водички? Готові?
ДІТИ: Так! Готові! Поїхали.
(пісенька “Ми їдемо на свято) Діти сідають у автобус, їдуть далі.

2 ЕПІЗОД
На сцені з’являються – Непослух, Вередуля та Брехуняка.
Вередуля: Ой-ой-ой! Я не гарна! (дивиться у люстерко) ой, вуха великі, ой ніс,як картоплина. Ой, не хочу більше дивитися на себе у дзеркало! Ой, як тут темно!(світло стає яскравішим) Ой, ні, тут занадто видно! Ой, мені холодно, ой ні – жарко! Ой, нудно мені!!!
(йде зі сцени)
(Виходить Брехуняка із залу. Підходить до когось із дітей).

Брехуняка: Хочеш цукерочку, донеси мені торбиночку. Я тобі дам, чесно!
(дитина виносить на сцену торбинку)
Брехуняка: О, а ти хто такий, чого ти тут стоїш? Я обіцяла тобі цукерку, якщо ти принесеш мені торбинку? Я таке казала? Я? Нічого я такого не казала! Йди звідси, от брехуняка! ( дитина сідає на місце у залі)
( виходить Вередуля)

Брехуняка: Привіт Вередулько!
Вередуля: Здоров, Брехуняко!
Брехуняка: Як твої справи? Чи багатьох дітей ти зуміла виправити?
Вередулька: 4 хлопчики і 2 дівчинки змусила вередувати, аж поки вони не отримали ремінця від батьків. А ти, Брехунко?
Брехуняка: А я навчила брехати шістьох хлопчиків і трьох дівчаток! А ще обдурила 10 хлопчиків, 15 дівчаток, а одного зовсім нещодавно надурила, пообіцяла цукерку, він мені задарма торбинку підніс, так я його ще й брехунякою обізвала !!! Смішною правда? (регочуть)
Вередулька: А де це наш Непослух?
(виходить Непослух)
Непослух: Вітаю вас! Чудовий день - діти не слухають батьків, дорослі сваряться між собою, не поважають своїх начальників, не прислухаються одне до одного! Красота!! ( співають пісеньку)
Ми гарні діти, слухняні діти,
Ми дуже хочемо з вами дружити.
Якщо ми хоч раз завітаєм до вас.
Дуже важко буде прогнати нас.
Привіт, привіт, а ось і я,
Непослух – ось моє ім’я.
Ви лише “так” мені скажіть,
І я — ваш друг в цю саму мить.
Я – Вередуля, вищий клас!
Мене ти бачив, і не раз,
Коли в люстерко заглядав,
Під час, коли вередував.
Я – Брехуняка, краще всіх,
Люблю я жарти, люблю сміх,
Всі діти – це моя рідня,
Бо брешуть так вони, як я .
Ми гарні діти, слухняні діти,
Ми дуже хочемо з вами дружити.
Якщо ми хоч раз завітаєм до вас,
Буде дуже важко прогнати нас.
НЕПОСЛУХ: Так, що б нам таке поганеньке скоїти?
ВЕРЕДУЛЯ: Я чула, що цією дорогою мають їхати діти на свято. Треба їм якийсь сюрприз підстроїти.
НЕПОСЛУХ: Може, яму вириємо?
БРЕХУНЯКА: Або капканів наставимо?
ВЕРЕДУЛЯ: Пропоную для початку їх звернути з правильної дороги.
НЕПОСЛУХ: А як?
ВЕРЕДУЛЯ: А ось так!
Переставляє стрілку, яка вказує дорогу.
НЕПОСЛУХ: Ну й розумна ти, Вередуля. Хоч кирпата та ряба, а розумна.
ВЕРЕДУЛЯ: Я кирпата? Я ряба? Та ти подивись на себе!
БРЕХУНЯКА: Він ще казав, що ти потвора.
НЕПОСЛУХ: Що ти брешеш! Не казав я такого!
Б’ються. Непослух тікає, Вереду ля та Брехуняка за ним.
МИКИТКА: (залишивсь... нарвав суниць, прийшов на галявинку, а автобус вже поїхав)... А де це всі? Невже без мене поїхали? Як же це вони? Що ж мені тепер робити?
НЕПОСЛУХ: Привіт, Микитко!
МИКИТКА: Звідки ти знаєш як мене звати?
НЕПОСЛУХ: Я все знаю!
МИКИТКА: Ой, я заблукав! Ми їдемо на свято”Стежинки”. Зупинились, щоб трішки перепочити, перевірити, чи правильно їдемо. Водій сказав не відлучатися від автобуса, а я пішов суниці збирати. Я не послухався старшого...(плаче)
НЕПОСЛУХ: Нічого страшного, знайдеться твій автобус! Ну подумай – ти просто пішов на екскурсію по лісу, суниць попоїсти, так? Ну от скажи, коли ти в останнє їв суниці?
МИКИТКА: А й справді! Що тут такого страшного? Не можу ж я завжди робити тільки те, що кажуть дорослі? Я вже сам дорослий, я сам можу жити, самостійно!
НЕПОСЛУХ: Ну от і молодець!!! Справжній хлопець! Дорослий, самостійний!!!
Ходімо, ми допоможемо тобі потрапити на свято. Не можемо ж ми лишити дитину одну у лісі! (усі разом йдуть зі сцени).

3 ЕПІЗОД
(мелодія Стежинки)
СТЕЖИНКА: Як добре! Сьогодні – моє свято, в мене буде багато гостей.
А де ж це мої давні друзі - учні “Лісової школи”.
Здається вони вже близько. Чуєте, вони співають свою улюблену пісеньку?
(З’являються Звірята, співають пісеньку ”Как прекрасно все вокруг”-укр.)
В цей святковий нині час
З привітанням йде до вас
Люба “Стежинка”- журнал для малят.
З нею помандруєш ти
У незвідані світи...
По сторінках з нею радісно йти.
Вузенька Стежинка запрошує вас
Щоб в серденьках вогник любові не згас.
В ній поради знайдеш ти,-
Чистим серце зберегти,
В Царство Ісуса дорогу знайти.
І на крилах вітерець
По Стежинці до сердець
Пісню дарує з ласкавих небес.
ЗАЙЧИК: Здрастуй, Стежинко! Пробач, ми трішечки затримались.
ЖАБЕНЯ: Ква-кваа! Я так поспішав тобі назустріч, Стежиночко, стрибав з усіх ніг!...кваа!
ВЕДМЕДИК: Я навіть не встиг мед із горщика доїсти. Боявся, що можу захопитись і свято пропустити...
ЛИСИЧКА: Ти на нас уже довго чекаєш? Просто у нас непередбачені обставини.
Просто маленьке курчатко щойно вилупилось
І воно теж дуже хоче на свято!!!
ВОВЧИК: Пробач, Стежинко, Каченя трохи запізнюється, але вони зараз прийдуть, разом із Курчатком.
ЛИСИЧКА: А ось і вони, мої малесенькі!
КАЧЕНЯ: Кря-кря! Вітаю, тебе, Стежинко, кря. Пробач, що запізнююсь. Я знайшов під ялинкою яйце, роздивлявся його, роздивлявся... Аж тут, -цок-цок, яйце розкололося і з’явилася ось ця потішна малеча. Я забрав її із собою. Вона ще зовсім манюся, кря-кря... Я їй допомагаю...кря-кря...
КУРЧАТКО: Ко-ко-ко... Я дуже хочу познайомитись із стежинкою,
СТЕЖИНКА: Ну то давай знайомитись! Я - Стежинка!
КУРЧАТКО: Ой, яка ти гарненька! А мене ще ніяк не назвали. Я просто Курчатко!!
Я дуже хочу покоштувати золотих зерняток. Ко-ко-ко...
КАЧЕНЯ: Його старші братики Розумник і Петрик, і сестричка Мрійка вже втигли розказати про торічне свято, і про золоті зернятка...
ВОВЧИК: Стежиночко, ми приймемо Курчатко до нашої Лісової школи.
А зараз давайте нагадаємо, що ж то були за три золоті зернятка?
(під мінусовку “Я в долонях тримаю”)
ЗАЙЧИК: Перше зернятко – віра,
Що приходить від Бога,
І бажання дасть щире
Бути схожим на Нього.
КАЧЕНЯ:
Друге зернятко – Слово,
Це свята книга Божа,
Волю Бога відкриє.
У біді допоможе.
ЛИСИЧКА: Третє зерня – спасіння,
Це життя вічне й нове,
Шлях до неба єдиний,
Шлях у Царство Христове.
ВЕДМЕДИК: Віра, Слово, спасіння –
Золоті три зернинки
В моє серденько сіє
Моя люба Стежинка.
СТЕЖИНКА: Молодці, ви добре вчились у недільній школі! Я пишаюсь вами, мої любі друзі. І сьогодні я теж сподіваюсь на вашу допомогу. На свято “Стежинки” їде цілий автобус із дітьми. Вони можуть заблукати, і тоді їм знадобиться ваша допомога.
Я піду назустріч дітям. Їх автобус, мабуть, вже десь близенько. Я піду ось цією лісовою стежиночкою. А ви йдіть он тією доріжкою. А на галявині біля річечки зустрінемось, добре? Домовились?
ЗВІРЯТА: Так, Стежиночко, домовились.Рушаймо! (із пісенькою”Как прекрасно все вокруг “- рушають на допомогу)
СТЕЖИНКА: Як гарно в лісі! Я так люблю слухати спів пташок. Чуєте, як вони цвірінькають? Мені теж хочеться співати.
Пісня Стежинки.
Вузенькою стежинкою
Піду назустріч сонечку,
Піду назустріч сонечку,
Щоб привітатись з ним.
Воно мені мереживо
Під ніжки стелить лагідно,
Під ніжки стелить лагідно,
Тепло дарує всім.
Я вітаю сонечко
Я вітаю квіточку,
Я вітаю чистий
Лісовий струмок.
Я вітаю пташечку,
І малу комашечку,
І тебе, суничка,
І тебе, грибок!
Радіє та всміхається
Усе творіння Боже,
Усе творіння Боже
Співає вічний гімн.
Вузенькою стежиною
Піду назустріч Господу,
Піду назустріч Господу,
Вклонитись перед Ним.

4 ЕПІЗОД
РОЗБІЙНИК: Хто це так чудово співає? Ой, дівчинка! Яка гарненька! Вона мені подобається. Така малесенька, така гарнесенька. Заберу я її собі, нехай живе в мене. Нехай мені такі гарні пісеньки співає. Буде жити в моїй хатці, буде дружити з моїми дітками. В мене такі гарні дітки. Хоч вони мені й не рідні, але всі на мене схожі. Не вірите? Ось в мене фотокартки є! Ось це – Непослух, мій старшенький синочок. Красень! Що? Не чую, щось вухо чухається. А ось Вередуля, донечка моя. Ну, лялечка, та й годі. Що? Не гарна? Ну, а ось Брехуняка, молодшенький мій. Просто еталон краси. Що є, то є! Так, є троє, буде четверо. Дівчинко, добридень. Як тебе звуть?
СТЕЖИНКА: Стежинка, а вас?
РОЗБІЙНИК: Розповім вдома.
Розбійник хапає Стежинку, уносить зі сцени.
СТЕЖИНКА: (Кличе на допомогу) Рятуйте, я потрапила у біду!
Відпустіть мене, мені треба поспішати на свято... На мене чекатимуть дітлахи!!! До-по-мо-жіііть!

5 ЕПІЗОД
7 звірят на доріжці бачать вказівку дороги!
ЖАБЕНЯ
КАЧЕНЯ
КУРЧАТКО
ЗАЙЧИК
ВЕДМЕДИК
ЛИСИЧКА
ВОВЧИК

ЗАЙЧИК: Ой, дивіться, хтось стрілку перевернув у протилежний бік.
ЖАБЕНЯ: Ква-ква!!! Тепер ця стрілочка показує до мене у болото! Квааа!
КАЧЕНЯ: То тепер діти, замість того, щоб приїхати на свято, кря-кря, потраплять у болото? Кря!!
ЛИСИЧКА: От якраз тепер і потрібна наша допомога, про яку нас просила Стежиночка.
ВЕДМЕДИК: Треба перевернути стрілочку назад!
ЗАЙЧИК: Молодець, Ведмедику, а ну як хтось знову поміняє стрілочки?
КУРЧАТКО: Ой, мені страшно... Ко-ко-ко. Як ми допоможемо? Ко-ко-ко?!
ВОВЧИК: Треба щось придумати. Лисичко-сестричко! Подумай, ти ж розумниця!!!
КАЧЕНЯ: Кря-кря-кря! Придумай щось , Лисичко! Може ми якісь позначки залишимо?
ЛИСИЧКА: Молодець, Каченятко. Як же я люблю тебе!!!(цілує) Ми намалюємо нові позначки:”На свято”Стежинки” і розвісимо їх по дорозі.
ЗАЙЧИК: Які ми молодці, не надаремно ми вчимось у нашій лісовій школі. Рушаймо.

6 ЕПІЗОД
Хата Розбійника.
РОЗБІЙНИК: Ну, ось ми й вдома. Сідай, дівчинко, давай знайомитись. Мене звуть Самотній Мрійник.
СТЕЖИНКА (обходить навколо нього): Щось не схожі ви на мрійника.
РОЗБІЙНИК (дістає револьвер): Я не схожий? Я тобі покажу, капосне дівчисько, на кого схожий!
СТЕЖИНКА: Ви схожі на звичайнісінького розбійника.
РОЗБІЙНИК: Так, я страшний розбійник. А чому ти мене не боїшся?
СТЕЖИНКА: Я бачу, що ви тільки видаєте, що ви злий. А насправді ви просто нещасний.
РОЗБІЙНИК: Я нещасний? Я нещасний? У-у-у! Я дійсно нещасний! Ніхто мене не любить. Ніхто зі мною не дружить! Ніхто мені пісеньку гарну не заспіває! (плаче)
СТЕЖИНКА: Не плачте, Розбійничку. Я вам заспіваю гарну пісеньку.
Стежинка вкладає Розбійника у ліжко, накриває ковдрою, співає пісню.
СТЕЖИНКА: Ось і заснув. Як погано, коли людина нікого не любить, і коли її ніхто не любить. Від цього вона стає злою, як цей Розбійник. Але я можу йому допомогти Гей! Мої помічники! Де ви? Йдіть-но сюди...

7 ЕПІЗОД
Вибігають звірята,
ЛИСИЧКА: Стежинко, Стежинко, ми помітили, що хтось повернув стрілочку у протилежний бік , і ми намалювали нові позначки- вказівки ”На свято “Стежинки”.
Сподіваємось що тепер автобус доїде на свято без перешкод!
КАЧЕНЯ: Кря-кря! Ми дуже старалися тобі допомогти.Кря!
КУРЧАТКО: Мені було дуже страшно, але я перемагаю страх...Я стараюсь Ко-ко-ко...
ВОВЧИК: А як ти потрапила до цього брудного будинку? І що ти тут робиш?
СТЕЖИНКА: Знаєте, мене вкрав ось цей Розбійник. І спочатку я кликала вас на допомогу, аби ви визволили мене, Але я вирішила допомогти йому виправитись. Як ви гадаєте, це можливо? Треба допомогти йому , в нього нікого нема, хто б полюбив його, йому дуже погано бути самотнім... Допоможете мені прибратися тут?
ЗВІРЯТА: (усі) Допоможемо!
ЛИСИЧКА: Для початку треба прибрати у цій брудній кімнаті.
ЖАБЕНЯ: Із задоволенням .Де віник?
КАЧЕНЯ: Де швабра? Кря, кря!
ЛИСИЧКА: Ой, лишенько! Тут у кутках слимаки та таргани поховалися!
ЗАЙЧИК: Зараз ми їх звідти повиганяємо.
допомагають Стежинці прибирати в хаті. Лунає пісня.
Хіба можна жити тут?
Навкруги лише грязюка
Навкруги сміття та бруд,
І пилюка і багнюка.
Геть, погані слимаки!
Розбігайтесь, павуки!
Розповзайтесь, таргани,
Розлітайтесь, цвіркуни.
Я вас всіх мітлою вимету,
Із куточків темних вижену,
Я підлогу чисто вимию,
І білизну гарно виперу.
Напечу я пиріжків,
І смачнісіньких млинців,
Буде що тепер поїсти,
І у хаті буде чисто.
Гей, гей, сонечко!
Грій у віконечко,
Грій теплесенько,
Грій яснесенько!
Разом з брудом зло я вижену,
Цю хатину чисто вимету.
Гарно квітами прикрашу
Затишну оселю нашу,
СТЕЖИНКА: Ну, ось, як гарно та чисто у хаті. Поки дідусь спить, я піду до лісу та назбираю квітів, щоб прикрасити хату. А ви біжіть, зустрічайте дітей, і приїжджайте за мною. Усі разом поїдемо. Гаразд? (йдуть зі сцени)

8 ЕПІЗОД
З’являються Непослух, Вередуля, Брехуняка і Микитка.
МИКИТКА: Я вже зголоднів, я їсти хочу.
ВЕРЕДУЛЯ: То поїж суничок.
МИКИТКА: Не хочу я суничок, я хочу цукерку...
ВЕРЕДУЛЯ: На, цукерку!
МИКИТКА: Не хочу таку цукерку, я хочу другу цукерку... (вередує)
ВЕРЕДУЛЯ: Ой який гарненький хлопчик, як швиденько він виправився!!!
(звертається до Непослуха і Брехуняки) Бачите, як він гарно навчився вередувати...
БРЕХУНЯКА: Молодець, Микитко! Скоро ти вже й моєму мистецтву навчишся. Ти тільки слухай уважніше. Домовились?
МИКИТКА: Домовились.
ВЕРЕДУЛЯ: О, дивіться якась хатиночка, давайте зайдемо, бо Микитка зголоднів, та вже й стомивсь. Трішечки перепочинемо, та й рушимо на свято.
(заходять до хатки)
НЕПОСЛУХ: Ой! Що це? Куди ми потрапили?
ВЕРЕДУЛЯ: (тихенько, між собою, щоб не почув Микитка) Це наша хата?
БРЕХУНЯКА: Ні, це не наша хата.
НЕПОСЛУХ: Тут так чисто, аж бридко!
ВЕРЕДУЛЯ: Це, мабуть оте дівчисько тут прибрало. Що за диво?
БРЕХУНЯКА: Жодного таргана!
ВЕРЕДУЛЯ: Жодного павука!
НЕПОСЛУХ: А Розбійник спить.
ВЕРЕДУЛЯ: Спить, ще й уві сні посміхається.
БРЕХУНЯКА: Ой, не до вподоби мені це все.
НЕПОСЛУХ: Ой, здається, щось погане трапилось. Мені здається, що ця дівчинка – Стежинка. А коли в дім приходить Стежинка, все починає мінятися.
ВЕРЕДУЛЯ: Треба Микитку десь сховати, бо Стежинка нам усе зіпсує і вмить хлопчика виправить. (звертається до Микитки) Микитку, ти справжній герой? Ти вмієш сховатись і мовчати? Ти ж уже дорослий?
МИКИТКА: Так, я вже зовсім дорослий.
НЕПОСЛУХ: А ми зараз перевіримо. Ти зараз сховаєшся он там (показує на зал) І хто б тебе не кликав, окрім нас, звичайно, ти не відгукайся. Домовились?
МИКИТКА: Домовились. (ховається у залі)
БРЕХУНЯКА: Добре, одного врятували від Стежинки.
ВЕРЕДУЛЯ: Це вона тільки в хаті прибрала, а ось коли вона добереться до старого...
БРЕХУНЯКА: Якщо Розбійник замислиться над своїм життям?
ВЕРЕДУЛЯ: Ми стільки сил поклали, щоб довести йому, що ми його діти і що він повинен завжди жити з нами!
НЕПОСЛУХ: А якщо він згадає про те, як він потрапив сюди, у ліс? Та ще й згадає, як ми вдерлися до нього у дім?
БРЕХУНЯКА: А якщо він захоче повернутись додому?
НЕПОСЛУХ: Ми загинули!!!
БРЕХУНЯКА: Я зникну в той час, коли він признає, що брехав.
ВЕРЕДУЛЯ: А я зникну, коли він признає, що зробив страшний гріх.
НЕПОСЛУХ: А я зникну, коли він попросить пробачення.
БРЕХУНЯКА: Нам так важко було залякати та обдурити його, щоб поселитися тут разом з ним! Ми так багато працювали, щоб він загубив віру та надію. Ця Стежинка може дати йому надію, може відродити його віру й допомогти знайти любов! Все, нам прийшов кінець!
ВЕРЕДУЛЯ: Ой, хлопці, що ж робити?
НЕПОСЛУХ: Треба зашкодити Стежинці . Ой, вона повертається! Ховайтесь!
(вибігають із хати, бачать вказівки “На свято “Стежинки”) - Ой, а хто це нові вказівки розставив?
ВЕРЕДУЛЯ: Напевно друзі цієї капосної Стежинки.
БРЕХУНЯКА: Ото вже дівчисько, скрізь свого носа засуне, скрізь свої порядки наводить...
НЕПОСЛУХ: Ми так старалися, цілий рік грязюку у хаті розводили, тарганів та слимаків запросили, а вона вмить усе зіпсувала...
ВЕРЕДУЛЯ: Давайте вказівки поховаємо, і тоді діти на свято не доїдуть... І нашого перевихованого Микитку не знайдуть... (забирають із собою знак, ховаються)

9 ЕПІЗОД
(мелодія “Ми їдемо на свято”)
ВОДІЙ: Зупиняємось! Знов позначок нема! І вказівок ніяких . У який же нам бік їхати?
ВЧИТЕЛЬКА: Діти, дивіться одне за одним, будьте уважні, щоб більше ніхто не загубився... Саша, тримай Оленочку за руку, і не відпускай.
МАРІЧКА: (гукає Микитку) Нікітко, де ти? (не відзивається) Ну що я мамі скажу? Невже він не знайдеться?
ВЕНЯ: Ну, звичайно ж знайдеться, шкода, що через нього ми усі можемо на свято спізнитись.
ІЛОНА: Він же ображався, що я присікуюсь до нього! Ось і показав, який він дорослий...
ВЧИТЕЛЬКА: Ви знов сперечаєтесь?
ВЕНЯ: Та ні, ми просто аналізуємо, що сталось із Нікітою, і як йому допомогти...
АЛІНА: Давайте звернемось за допомогою до дітей!
ВЧИТЕЛЬКА: Прекрасна ідея. (звертається до залу) Діти, чи не допоможете ви нам знайти Микиту? Може ви бачили куди він пішов? Що? Непослух? Вереду ля? Заманули його? Надурили? Ой-ой-ой!!! Перевиховали? Він почав вередувати? Що ж нам робити, Як же врятувати хлопчика.
ВЕНЯ: А давайте згадаємо, про що ми говорили на наших уроках у недільній школі.
ВЧИТЕЛЬКА: Діти, а хто із вас ходить до недільної школи? Чудово, тоді ми усі разом можемо допомогти Нікіті знову виправитись!!!
(Істини:- различать добро и зло...
- игра - если хороший поступок, хлопаем в ладоши, если плохой – молчим)
- несколько Библейских фраз)

ВОДІЙ: Отже ми можемо звернутись за допомогою до Бога. Пропоную усім разом помолитись.
ВЕНЯ: Ісусе, любий! Допоможи нам знайти Нікітку! Бо ми можемо на свято запізнитись!
ІЛОНА: Ми просимо Тебе, Ісусе, як нашого найкращого Друга! Допоможи нам ! Визволи Нікіту з біди. Допоможи нам відшукати його.
ВЧИТЕЛЬКА: Господи, Ти наша скора допомога в біді, на Тебе надіємося. Молимося в Ім’я Отця, Сина і Святого Духа.
ВСІ: АМІНЬ.
виходить Нікіта.
МИКИТА: Я тут! Я тут! Марічко, не плач! Вибачте мені, будь ласка!
МАРІЧКА: Де ти був? Ми тебе шукали, кликали! Чого ти не відгукався?
МИКИТА: Мене так задурили, що я навіть поворухнутися не міг!
ВЧИТЕЛЬКА: Добре, що ми вчасно помолилися. Запам’ятайте всі, що молитва має велику силу. Тільки Бог може зруйнувати будь-яке зло, витягти нас із будь-якої халепи. Добре, що в тебе є вірні друзі!
МИКИТА: Непослух, Вереду ля і Брехуняка теж запропонували мені свою дружбу. Але вони якісь дивні. Вони навчали мене зовсім іншому, ніж у недільній школі. Я став вередувати, брехати, а все через один маленький непослух.
ВЧИТЕЛЬКА: Цей випадок дуже повчальний для нас.Недаремно існує приказкаа: “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі – хто ти”
ІЛОНА: А Стежинка говорила, що нашим Другом є Ісус Христос!
ВЧИТЕЛЬКА: Це дійсно так. Він дає нам розуміння того, що є добро, і що – зло. Він дає сили іти вірною стежинкою..
ВОДІЙ: Як добре, що все нарешті влаштувалось... Бо я дуже нервуюсь, коли непорядок...
Діти радісно вирушають у дорогу, співають “Ми їдемо на свято”

10 ЕПІЗОД
НЕПОСЛУХ, ВЕРЕДУЛЯ, БРЕХУНЯКА:
(злякано озираються)
НЕПОСЛУХ: Що ж нам тепер робити?
ВЕРЕДУЛЯ: Вони навчили дітей, як з нами боротись!
БРЕХУНЯКА: Ой, мені страшно. Я ж тепер нікого не зможу навчити брехати...
НЕПОСЛУХ: А ну як вони усі почнуть читати Біблію?
ВЕРЕДУЛЯ: Поки залишиться хоч один, хто нам повірить, ми не зникнемо.
НЕПОСЛУХ: Мерщій до нашого дідуся Розбійника. Поки Стежинка не повернула йому у серце любов!
(ховаються біля хатинки, чути пісеньку Стежинки.
До хатинки заходить Стежинка з букетом квітів. Розбійник прокидається.)

СТЕЖИНКА: Ви вже прокинулись, дідусю? А я вам пиріжків напекла, сорочку випрала. Вдягніть чистеньку. Будемо з вами чай пити.
РОЗБІЙНИК (вдягає сорочку): Дякую тобі, Стежиночко.
СТЕЖИНКА: Дідусю, пробачте мені, але у вас така зачіска, можна перелякатися. Давайте я вас причешу.
Стежинка розчісує Розбійника.НЕПОСЛУХ,ВЕРЕДУЛЯ ТА БРЕХУНЯКА намагаються їй зашкодити – кидають різні речі на підлогу, хлопають дверима і т. ін.
РОЗБІЙНИК: Які в тебе ніжні рученята, Стежиночко! Як у моєї матусі (Плаче).
СТЕЖИНКА: Розкажіть мені, вам стане значно легше.
РОЗБІЙНИК: В моєї мами було двоє синів. Я – старший, та мій молодший брат. Мені здавалось, що мама більше любить мого брата, ніж мене. І я задумав зробити страшний злочин.
ВЕРЕДУЛЯ: Ой, наблизився мій кінець! Я відчуваю, що він зараз розкаже про свій гріх! Ой, я зникаю!
РОЗБІЙНИК: Якось влітку я взяв свого молодшого брата, посадив у човен та поплив з ним по річці. Він дуже радів, що може трошки помандрувати. І знаєш, що я зробив, Стежинко? Я викинув у воду весла, сам стрибнув у воду та поплив до берега. Я бачив, як він розгублено дивився мені услід.
Плаче
РОЗБІЙНИК: Я сказав мамі, що човен перекинувся, а мій брат загинув.
БРЕХУНЯКА: Ой, я зникаю!
СТЕЖИНКА: А що ти робив далі?
РОЗБІЙНИК: Я бачив, як страждає моя мама, але не міг зізнатися в тому, що накоїв.
СТЕЖИНКА: Ти вважаєш, що твій брат загинув?
РОЗБІЙНИК: Це, мабуть так... Я намагався його відшукати, але дарма. Стежинко, як мені важко! Що мені робити?
СТЕЖИНКА: Я знаю, що тобі треба робити. Тобі треба попросити пробачення.
НЕПОСЛУХ: Ой, я теж зникаю...
РОЗБІЙНИК: У кого? Мама далеко, мій брат загинув. У кого я можу попросити пробачення?
СТЕЖИНКА: Знаєте, дідусю, мені здається, що ваш брат живий.
РОЗБІЙНИК: Живий? Не може бути! Стежиночко, ти мені вселила надію у серце. Живий! Я хочу знайти його.
СТЕЖИНКА: То чого ми сидимо тут? Пішли на пошуки.
Стежинка та Розбійник ідуть по лісу.
СТЕЖИНКА: Ой, дідусю, я зовсім забула, в мене ж сьогодні свято. Я запросила до себе в гості дітей. Вони мають приїхати на автобусі. Вже час їм бути на цій дорозі. Але я їх щось не бачу.

11 ЕПІЗОД
Виїжджає автобус. Діти співають пісню.
СТЕЖИНКО: Добридень, діти!
МАРІЧКА: Вітаємо тебе, Стежинко!
ІЛОНА: Стежиночко, поздоровляємо тебе зі святом!
ВЕНЯ: Привіт, Стежинко! Знаєш, ми ледве не заблукали. Розумієш, хтось перемінив нам стрілку на дорозі.
МАРІЧКА: Ми їхали, їхали та нарешті зрозуміли, що заблукали.
ІЛОНА: А потім ми зупинились, щоб знайти правильну дорогу, і Нікіта загубився.
МИКИТКА: Знаєш, Стежинко, мене заманули Непослух, Брехуняка та Вереду ля... Вони мене так задурили, що я навіть ворухнутись не міг...
МАРІЧКА: Ми кличемо його, а він не відгукається...Я так плакала...
АЛІНА: Ми звернулись по допомогу до дітей, і вони нам допомогли.
ВЧИТЕЛЬКА: Потім діти згадали, чому їх навчили на уроках у недільній школі, що вони вивчили із твоєю, Стежинко, допомогою...
ВЕНЯ: Ми помолились і Нікіта знайшовся.
ВОДІЙ: А потім ми побачили, що на дереві намальовано стрілочку, на якій було написано “На свято Стежинки”
ІЛОНА: Ми поїхали у тому напрямку, та побачили ще одну, а потім ще.
АЛІНА: А діти нам сигнали подавали.
МИКИТКА: Так поступово ми виїхали з хащі та потрапили на вірну дорогу.
ІЛОНА: Бачиш, як Бог допоміг нам.
АЛІНА: Бо ми зробили так, як ти навчила нас, Стежинко!
СТЕЖИНКА: Ви вірно зробили, що помолилися. Бог почув вашу молитву та послав моїх друзів-звіряток, які й намалювали ці стрілочки на деревах. Дякую вам, звірятка
МИКИТКА: І ми дякуємо!
СТЕЖИНКА: І вам, Вовчику, я дякую, що запропонували моїм друзям помолитися.
Розбійник стоїть в стороні.
СТЕЖИНКА: Познайомтесь, це мій новий друг.
ВОДІЙ: Брате! Це ти?
РОЗБІЙНИК: Вовчик,ти, ти живий? Пробач мене, братику!
ВОДІЙ: Я тоді довго плив у човні та плакав. Настала ніч, на темному небі почали з’являтися зорі. Я подивився у небо і сказав: “Боже, якщо Ти є на небі, врятуй мене!” Через деякий час мій човен причалив до берега. Я побачив вогні якоїсь домівки над річкою. Я виліз із човна та поповз на той вогник.
РОЗБІЙНИК: Пробач мене, брате.
ВОДІЙ: У тому домі жили люди, які стали моєю родиною. Я довго хворів, але коли одужав, зміг самостійно ходити. Тепер я зовсім здорова людина. Я вдячний Богові за те, що Він мене врятував.
РОЗБІЙНИК: І я вдячний! Господи, я вдячний Тобі за твою любов та милість. Пробач мені мій гріх! Зроби моє життя добрим, корисним для людей.
ВОДІЙ: Як добре, брате, що ти пропадав та знайшовся! Тепер ми завжди будемо разом.
РОЗБІЙНИК: Дякую тобі, Стежинко, ти перша розповіла мені про Божу любов, ти перша дала мені надію. Ти пояснила мені, як позбавитись від гріхів, які так обтяжували мене. Тепер я – нова людина. Я вже не Розбійник! Я тепер Брат.
Лунає заключна пісня.
Якщо ти у темряві згубився,
У гріхах, в неправді заблукав,
Якщо ти ніколи не молився,
І ніколи Бога не шукав,
Знай, що є до Господа стежина,
Той вузенький та єдиний шлях,
Та дорога, що веде невпинно
В світлий дім Христа на небесах.
У небі живе любов,
Господня живе любов,
Надія, й Христа любов
І віра свята.
Стежинко, веди мене,
Стежинко, навчи мене,
Стежинко, зрости мене
Для слави Христа!

Молитися про місію

    Підтримати місію

    Місія «Light in the East» - це неприбуткова організація, яка існує виключно за рахунок добровільних пожертв. Коли Господь спонукає Вас підтримати один із проектів місії, ми радіємо, що Ви побачили важливість цього служіння.