Людмила Павлівна, Макарове

Організувала маленьку недільну школу (я була єдиною молоддю серед 17 бабусь), потім трудилася декілька років у місцевому дитячому притулку. Програми не було, просто по «Тропинке» проводила уроки там, один журнал – одна тема.

Мир вам!
Навіть не знаю з чого розпочати лист… Швидше з величезної подяки і Богу і вам! Від усього серця дякую вам за ваш труд, увагу та участь! Нехай Господь рясно вдовольнить всі ваші потреби! Спасибі за літературу, що надіслали для нашої маленької церкви!
Напишу трохи про себе. Мені пощастило пізнати Господа, як особистого Спасителя у 14 років (я з невіруючої родини). Росла без батька в труднощах і нужді, але духовно зростати і виховуватися допомогла «Тропинка», книги Христини Рой (я інших видавництв християнських не знала). Спасибі за це! У 17 років вступила до Одеської богословської семінарії на викладача недільної школи. Організувала маленьку недільну школу (я була єдиною молоддю серед 17 бабусь), потім трудилася декілька років у місцевому дитячому притулку. Програми не було, просто по «Тропинке» проводила уроки там, один журнал – одна тема. Нещодавно зустріла в м. Одесі дівчину, вона привіталася, посміхнулася, наче знає мене, а я її не впізнаю. Виявилося, вона з притулку і впізнала мене через роки, приємно було.
Я вийшла заміж, чоловік із великої церкви, от ми трудилися, де могли (християнські табори, відвідували групи, я там проводила заняття, а чоловік проповідував та ін.) Не домовляючись, отримали відповідь від Господа і переїхали до філіалу, зараз це вже самостійна церква (чоловіка рукоположили). Організували недільну школу (її взагалі не було) вже і невіруючі приходять.
Але дуже відчувається потреба у духовній літературі: дитячій, дорослій, віршах… От я і наважилася попросити у вас. Спасибі ще раз! Ми трудимося не на утриманні, та й село «вимираюче», мало хто може собі дозволити купувати християнську літературу. Якщо колись у вас з’явиться можливість, не забудьте нас, надсилайте хоч «браковану» літературу, ми будемо дуже раді (не вважайте зухвальством, я пишу ці слова в простоті серця).
Рясних вам благословінь!

Молитися про місію

    Журнали для незаможних

    Ми розглядаємо наші журнали, як місіонерів, які йдуть до осель тих людей, з якими ми можемо ніколи й не зустрітися особисто... Скрутне фінансове становище в Україні позбавило багатьох людей можливості покривати поштові витрати на розсилку журналів, що складає 20 $ на рік. Тому, завдяки Вашому пожертвуванню, ми не залишимо без духовної підтримки 500 сімей, багато з яких ще не прийняли Ісуса, як свого Спасителя і Бога. Але ми віримо, що Господь торкається їхніх сердець і через наші журнали.